Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

1. Рамки організації і планування системи забезпечення якості вищої освіти, визначені Законом України «Про вищу освіту»

Законом України «Про освіту» (2014 р.) уперше в практиці української вищої освіти унормовано національну систему забезпечення якості, що відповідає Стандартам і рекомендаціям із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Передбачається запровадження принципово нової моделі вимірюваної, порівнюваної, вірогідної та конкурентоспроможної якості вищої освіти на основі компетентнісного підходу та відповідної культури безперервного вдосконалення якості вищої освіти на засадах незалежності, об’єктивності і прозорості, довіри і субсидіарності, партнерства і колегіальної відповідальності.

У практичну діяльність вищої школи вводяться концептуально нові інструменти та поняття. Щодо інструментів, то це – Національна рамка кваліфікацій, Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система, класифікація рівнів, галузей знань і спеціальностей вищої освіти, стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти, ліцензування (освітньої діяльності) та акредитація (освітніх програм), системи внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості та забезпечення якості Національної агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Стосовно нових понять, то це – освітні програми, ступені (як кваліфікації), компетентності, результати навчання, кредити.

Відповідно до Закону визначено такі основні поняття та підходи до створення системи забезпечення якості вищої освіти в Україні.

Якість вищої освіти визначається як рівень здобутих особою знань, умінь, навичок, інших компетентностей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти, а якість освітньої діяльності – як рівень організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань (стаття 1).

Держава сприяє впровадженню механізму гарантії якості вищої освіти для створення необхідної взаємодовіри, гармонізації систем оцінювання якості вищої освіти України та Європейського простору вищої освіти (стаття 74). Доступ до якісної вищої освіти в Україні забезпечується шляхом зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою відповідно до порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, встановленого Кабінетом Міністрів України, та використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі (стаття 45).

Система забезпечення якості вищої освіти в Україні складається із:

1) системи забезпечення вищими навчальними закладами якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості);

2) системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та якості вищої освіти;

3) системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти (стаття 16).

Система зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів:

1) забезпечення ефективності процесів і процедур внутрішнього забезпечення якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та якості вищої освіти;

2) забезпечення наявності системи проведення процедур зовнішнього забезпечення якості;

3) забезпечення наявності оприлюднених критеріїв прийняття рішень відповідно до Стандартів та рекомендацій забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти;

4) налагодження доступного і зрозумілого звітування;

5) проведення періодичних перевірок діяльності систем забезпечення якості та механізмів роботи з отриманими рекомендаціями;

6) інших процедур і заходів (стаття 16).

Якість вищої освіти та освітньої діяльності забезпечується через визначення та дотримання відповідних стандартів.

Під стандартом освітньої діяльності розуміють відповідно до Закону сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процессу вищого навчального закладу і наукової установи.

Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності (ст. 9).

Міністерство освіти і науки України сформувалоє перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зокрема за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та, відповідно, розробляються стандарти освітньої діяльності та вищої освіти (стаття 13).

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, яке створюється Кабінетом Міністрів України протягом п’яти місяців з дня набрання чинності Законом, протягом шести місяців з дня його утворення має сформувати єдиний перелік спеціальностей та подати його на затвердження Міністерству освіти і науки України. При цьому єдиний перелік спеціальностей формується на засадах поєднання чинного переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, з чинним переліком спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, взявши за основу останній. Також, Законом визначено, що чинні спеціальності вважаються спеціалізаціями, які розробляються та затверджуються безпосередньо вищими навчальними закладами і не підлягають затвердженню державними органами (Розділ ХV).

Міністерство освіти і науки України утворює Науково-методичну раду, яка за участю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти розробляє методологію, методичні рекомендації щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти, а також науково-методичні комісії, що розробляють стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти. Причому члени Науково-методичної ради та науково-методичних комісій не можуть входити до складу галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Міністерство освіти і науки України оприлюднює стандарти на своєму офіційному веб-сайті.

Стандарти освітньої діяльності, розроблені науково-методичними комісіями, затверджуються Міністерством освіти і науки України за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти для рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, а також науковими установами, що забезпечують підготовку докторів філософії та докторів наук (стаття 9).

Міністерство освіти і науки України розробляє порядок проведення ліцензійної експертизи та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України (стаття 13).

Міністерство освіти і науки України видає ліцензії на освітню діяльність на підставі позитивного експертного висновку Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також переоформлює та анулює їх (стаття 13) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон визначає основні положення щодо порядку проведення ліцензування освітньої діяльності (стаття 24).

Для отримання експертного висновку про можливість видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність заявника стандарту освітньої діяльності за відповідною спеціальністю. Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть подавати заяви та документи для отримання експертного висновку на основі відповідного рішення їх президій. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти у двомісячний строк з дня надходження заяви та документів проводить ліцензійну експертизу та видає заявникові експертний висновок.

Для отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає Міністерству освіти і науки України письмову заяву та експертний висновок Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. На підставі отриманих документів Міністерство освіти і науки України протягом 10 робочих днів видає відповідному вищому навчальному закладу ліцензію на провадження освітньої діяльності або відмовляє у її видачі. Рішення про відмову у видачі ліцензії повинно бути обґрунтованим і містити посилання на конкретні положення стандарту освітньої діяльності, яким не відповідає заявник.

У разі невидачі заявнику у визначений законом строк ліцензії на провадження освітньої діяльності або неприйняття рішення про відмову в її видачі заявник має право провадити відповідну освітню діяльність без одержання ліцензії через 10 робочих днів після закінчення строку, встановленого для видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності або прийняття рішення про відмову в її видачі, на підставі експертного висновку Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Ліцензії видаються окремо за кожною спеціальністю строком на 10 років і можуть бути анульовані лише з підстав, передбачених цим Законом. Інформація про видачу та анулювання ліцензії вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

У ліцензії зазначаються:

1) повне найменування та місцезнаходження вищого навчального закладу, відокремлених підрозділів, що провадять освітню діяльність за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти;

2) ліцензований обсяг – максимальна кількість осіб, яким вищий навчальний заклад може одночасно забезпечити здобуття вищої освіти за певною спеціальністю і рівнем вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Форма ліцензії на провадження освітньої діяльності, порядок її оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Переоформлення ліцензії на провадження освітньої діяльності здійснюється без проведення процедури ліцензування на таких підставах:

1) зміна найменування чи місцезнаходження вищого навчального закладу;

2) реорганізація юридичних осіб, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, шляхом злиття або приєднання однієї юридичної особи до іншої, тоді переоформлення здійснюється на основі ліцензій цих юридичних осіб;

3) наявність на момент закінчення строку дії ліцензії акредитаційного сертифіката за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти;

4) реорганізація або зміна найменування структурного підрозділу вищого навчального закладу, який провадить освітню діяльність за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти і зазначений у ліцензії вищого навчального закладу.

У разі втрати чи пошкодження ліцензії вищий навчальний заклад має право звернутися до Міністерства освіти і науки України із заявою про видачу дубліката ліцензії, яке зобов’язане протягом двох тижнів з дати надходження такої заяви видати вищому навчальному закладу дублікат ліцензії замість втраченої чи пошкодженої.

Анулювати ліцензію на провадження освітньої діяльності вищого навчального закладу, тобто позбавити права провадити освітню діяльність за відповідною спеціальністю, Міністерство освіти і науки України може лише у разі:

1) подання вищим навчальним закладом заяви про припинення освітньої діяльності;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування;

3) невиконання вищим навчальним закладом протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів (Державної інспекції навчальних закладів), про усунення порушення стандарту освітньої діяльності.

При цьому рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно вищого навчального закладу, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю.

Вищі духовні навчальні заклади, які бажають вносити інформацію про видані ними власні дипломи про вищу освіту до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повинні пройти процедуру ліцензування освітньої діяльності. Вищі духовні навчальні заклади, які бажають видавати дипломи державного зразка, повинні пройти процедуру акредитації освітньої програми.

Державні органи, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, беруть участь у ліцензуванні освітньої діяльності вищих навчальних закладів та у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів, а також аналізують якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління (стаття 13).

Стандарти вищої освіти, розроблені науково-методичними комісіями, затверджуються Міністерством освіти і науки України за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням пропозицій галузевих державних органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, і галузевих об’єднань організацій роботодавців та відповідно до Національної рамки кваліфікацій.

Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:

1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;

2) перелік компетентностей випускника;

3) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;

4) форми атестації здобувачів вищої освіти;

5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності)(стаття 10).

Закон визначає основні положення щодо порядку проведення акредитації освітньої програми (стаття 25).

Вищий навчальний заклад, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяльності стандарту вищої освіти за відповідною спеціальністю.

Протягом двох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитаціюосвітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає вищому навчальному закладу відповідний сертифікат.

У сертифікаті про акредитацію зазначаються:

1) найменування та адреса вищого навчального закладу;

2) спеціальність і рівень вищої освіти, за якими акредитована освітня програма;

3) дата видачі сертифіката.

Сертифікат про акредитацію вперше видається за кожною акредитованою освітньою програмою строком на п’ять років, а при другій та наступних акредитаціях – строком на 10 років. Інформація про видачу сертифіката вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Форма сертифіката про акредитацію, порядок його оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставами для переоформлення сертифіката про акредитацію є:

1) зміна найменування чи місцезнаходження вищого навчального закладу;

2) реорганізація юридичних осіб, що мають сертифікати про акредитацію, шляхом злиття або приєднання однієї юридичної особи до іншої;

3) ліквідація або реорганізація, а також зміна найменування (місцезнаходження) структурного підрозділу вищого навчального закладу, що провадить освітню діяльність за відповідною спеціальністю (галуззю) та рівнем вищої освіти.

Сертифікат про акредитацію підтверджує відповідність освітньої програми вищого навчального закладу за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти стандарту вищої освіти і дає право на видачу диплома державного зразка за цією спеціальністю.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, що є юридичною особою та діє згідно з Законом і затвердженим Кабінетом Міністрів України статутом, – постійно діючий колегіальний орган, уповноважений Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти (стаття 17).

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (стаття 18):

– формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освітніх програм і подає його на затвердження Міністерству освіти і науки України (стаття 13);

– проводить ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності;

– проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти;

– формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, вищих навчальних закладів України, за якими можуть визначатися рейтинги вищих навчальних закладів України;

– розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на схвалення Міністерству освіти і науки України з подальшим затвердженням Кабінетом Міністрів України;

– розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад та подає його на затвердження Міністерству освіти і науки України, акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність;

– акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;

– готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства та формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти;

– встановлює раз на сім років відповідність діяльності національного вищого навчального закладу визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу, готує пропозицію щодо надання вищому навчальному закладу статусу національного, що подається в порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України (стаття 29);

– встановлює раз на сім років відповідність діяльності дослідницького вищого навчального закладу визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу та готує подання щодо надання вищому навчальному закладу статусу дослідницького у разі відповідності критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України (стаття 30);

– здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

Система забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів (стаття 16):

1) забезпечення наявності та ефективності процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

2) забезпечення наявності достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

3) забезпечення незалежності у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;

4) підзвітність;

5) інших процедур і заходів.

Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується з двадцяти п’яти членів на таких засадах (стаття 19):

1) два члени делегуються Національною академією наук України та по одному – від кожної національної галузевої академії наук;

2) тринадцять членів обираються з’їздами з числа представників вищих навчальних закладів України державної, комунальної та приватної форми власності, у тому числі дев’ять членів – від державних вищих навчальних закладів, один член – від комунальних вищих навчальних закладів, три члени – від приватних вищих навчальних закладів;

3) три члени обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

4) два члени обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту.

З метою забезпечення наступності у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Законом встановлено такі терміни перебування в першому складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що формується протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності Законом України «Про вищу освіту»:

– строком на два роки делегуються два члени Національною академією наук України та по одному члену – від кожної національної галузевої академії наук;

– строком на чотири роки обираються дев’ять членів від державних вищих навчальних закладів;

– строком на чотири роки обираються три члени від приватних вищих навчальних закладів;

– строком на три роки обирається один член від комунальних вищих навчальних закладів;

– строком на три роки обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців три члени;

– строком на два роки обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів два члени (Розділ ХV).

Надалі строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становитиме три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків. До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів.

Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти обираються строком на три роки (стаття 19), а потім призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та працюють на постійній основі.

Суб’єкт, який обрав (делегував) свого представника до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, має право відкликати його достроково. Повноваження члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти припиняються у разі: закінчення строку, на який його обрано; подання ним особистої заяви про складення повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення ним громадянства України; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; смерті; у випадках, передбачених Законом.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти запрошує до участі у своїй діяльності міжнародних експертів – професорів провідних іноземних вищих навчальних закладів та/або експертів інституцій, які забезпечують якість вищої освіти в інших країнах.

У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (стаття 19).

Законом визначено такі умови діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (стаття 20):

1. Засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин його членів. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Національного агентства із зебезпечення якості вищої освіти.

У разі виникнення у члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти конфлікту інтересів він зобов’язаний утриматися від голосування.

2. Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів.

Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти діють на засадах відкритості та прозорості. Інформація про діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (рішення, протоколи засідань тощо) оприлюднюється на офіційному веб-сайті.

3. Організаційне, фінансово-господарське, матеріальнотехнічне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснює секретаріат.

Положення про секретаріат, його структура і штатний розпис затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти

4. Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та члени галузевих експертних рад на час виконання обов’язків, покладених на них цим Законом, можуть бути звільнені (повністю або частково) від виконання професійних обов’язків за основним місцем роботи із збереженням заробітної плати.

5. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти може залучати до проведення процедури акредитації освітньої програми акредитовані ним незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

6. Педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, які працюють на постійній основі в Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, час роботи у цьому агентстві зараховується відповідно до педагогічного, науково-педагогічного або наукового стажу відповідно до законодавства.

7. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти співпрацює з національними та міжнародними інституціями у сфері вищої освіти, зокрема з тими, основним напрямом діяльності яких є забезпечення якості вищої освіти та акредитація.

Галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (стаття 21) формуються у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування. До складу галузевих експертних рад можуть входити представники держави, роботодавців, їх організацій та об’єднань, професійних асоціацій, вищих навчальних закладів усіх форм власності, наукових установ, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, представників органів студентського самоврядування, міжнародних експертів. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від повного складу галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Члени галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити до складу Науково-методичної ради та науково-методичних комісій Міністерства освіти і науки України.

Порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про галузеві експертні ради затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є неприбутковою організацією, джерелами фінансування діяльності якої є (стаття 22):

1) кошти державного бюджету;

2) кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, а також кошти, отримані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням якості вищої освіти, у розмірах, що визначаються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти;

3) гранти з метою підвищення якості вищої освіти в Україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти;

4) інші джерела, не заборонені законодавством.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, у тому числі розмір видатків на оплату праці його працівників, щороку встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження Державного бюджету України.

Здійснювати оцінювання освітньої програми, результатів навчання та/або вищих навчальних закладів (їхніх структурних підрозділів) можуть акредитовані Національним агентством із забезпечення якості незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти – недержавні організації (установи, агенції, бюро тощо) з метою вироблення рекомендацій і надання допомоги вищим навчальним закладам в організації системи забезпечення якості вищої освіти та внесення пропозицій Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо акредитації освітньої програми (стаття 23).

Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти можуть співпрацювати з Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти та видавати вищим навчальним закладам власні сертифікати про оцінку освітньої програми та/або систем забезпечення якості вищої освіти. Закон визначає роль вищих навчальних закладів у забезпеченні якості вищої освіти, зобов’язуючи їх мати внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти, а також вживати заходів щодо запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Вчена рада вищого навчального закладу визначає (стаття 36) систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; приймає остаточні рішення про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання під час прийняття на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників, а також під час зарахування вступників на навчання, відповідно до порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти та наукових ступенів, затвердженого Міністерством освіти і науки України за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (стаття 13). Участь органів студентського самоврядування у заходах (процесах) щодо забезпечення якості вищої освіти також забезпечується Законом (стаття 40). Також вищі навчальні заклади мають право приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитованими спеціалізованими вченими радами (стаття 32).

Вищий навчальний заклад у межах ліцензованої спеціальності може запроваджувати спеціалізації, перелік яких визначається вищим навчальним закладом (стаття 10), та розробляти відповідні освітні програми за цими спеціалізаціями.

Система забезпечення вищими навчальними закладами якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає здійснення таких процедур і заходів:

1) визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти;

2) здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм;

3) щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників вищого навчального закладу та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб;

4) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників;

5) забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів, за кожною освітньою програмою;

6) забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом;

7) забезпечення публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації;

8) забезпечення ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату у наукових працях працівників вищих навчальних закладів і здобувачів вищої освіти;

9) інших процедур і заходів.

Система внутрішнього забезпечення якості за поданням вищого навчального закладу оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, що затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (стаття 16).

Відповідно до нового Закону України «Про вищу освіту» внесено відповідні зміни до Закону України «Про освіту», зокрема додано нову статтю 27-1 про Національну рамку кваліфікацій, де визначено, що Національна рамка кваліфікацій – це системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів, вона спрямована на введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців; забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин; сприяння національному і міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні; налагодження ефективної взаємодії сфери освітніх послуг та ринку праці. Зазначено, що Національна рамка кваліфікацій розробляється із залученням об’єднань організацій роботодавців та затверджується у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, для успішного створення системи забезпечення якості вищої освіти України необхідно відповідно до Закону розробити та затвердити низку нормативно-правових актів, зазначених вище.

2. Пропозиції (White Paper) партнерів міжнародного консорціуму Темпус-проекту «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри у системі вищої освіти» щодо принципів діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

Головним завданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі – Агентство) є створення і підтримка прозорої й ефективної системи оцінювання якості вищої освіти, побудова культури якості і забезпечення довіри між всіма учасниками освітніх процесів в Україні.

Довіра залежить від відповідей на такі ключові питання для української освіти:

• Як зробити прозорими рішення, що приймаються на різних рівнях українського освітнього простору, особливо якщо вони пов’язані з розподілом ресурсів?

• Як унеможливити незаконний вплив будь-якої зацікавленої сторони на прийняття рішень або викривлення інформації в процедурах забезпечення якості?

• Які критерії слід обрати для прийняття рішень, щоб вони відображали справжні академічні результати діяльності викладачів, університетів, освітньої системи країни в цілому?

Шлях до формування простору довіри і культури якості освіти – це істотні структурні зміни, які повинні мати за мету розвиток участі суспільства в забезпеченні якості освіти. Саме цій меті має служити діяльність Агентства.

Основою для участі суспільства в процесах забезпечення якості освіти є культура оприлюднення інформації про досягнення ВНЗ і механізми громадського контролю, що включає:

(1) відкрите звітування ВНЗ перед суспільством і оприлюднення об’єктивної інформації учасниками освітніх процесів про власні академічні, наукові та творчі досягнення;

(2) перевірка достовірності та оцінка важливості суспільством (різними стейкголдерами) цих досягнень за власними системами цінностей (набором критеріїв якості, зважених за ступенем їх важливості), які можуть відрізнятися для різних зацікавлених осіб, залежно від їх потреб в освіті;

(3) прозорий і справедливий розподіл ресурсів між учасниками системи вищої освіти згідно з результатами оцінювання їх досягнень за критеріями, узгодженими наперед на національному рівні.

Концептуальні засади забезпечення якості вищої освіти:

1) На основі кращих європейських практик і трикутника знань «освіта – дослідження – інновації», треба розробити динамічну модель національної системи цінностей у вигляді набору загальних властивостей, які характеризують якість вищої освіти і показують її ефективність через її дійсний вплив на актуальний соціальний та економічний прогрес України. Іншими словами, треба прийняти прості і зрозумілі правила «що є добрим і що є поганим» в українській освіті. Ці правила не повинні бути визначені раз і назавжди, а відповідати стратегічним цілям розвитку українського суспільства і держави.

2) ВНЗ повинні бути автономними і самоврядними, діяти проактивно, а не реактивно, ставити перед собою довгострокові цілі і реалізовувати власну стратегію розвитку, бути зацікавленими у максимальній ефективності, почуватися відповідальними за результат.

3) Кожен ВНЗ повинен мати право розробляти свою власну унікальну стратегію розвитку з врахуванням одночасно як національної системи цінностей, що відображає основні актуальні запити суспільства, так і специфіку роботи самого ВНЗ.

4) Кожен ВНЗ повинен розробити прозорі процедури із забезпечення якості відповідно до обраної ним системи цінностей. Процедури можуть відрізнятися для різних ВНЗ, залежно від його типу, профілю, обраної стратегії розвитку. Процедури є частиною внутрішньої системи забезпечення якості, яка повинна бути оприлюднена і зрозуміла для всіх учасників освітнього процесу.

5) Потрібно забезпечити незалежність і неупередженість зовнішньої оцінки якості шляхом створення незалежних агенцій із забезпечення якості та участі в цих процесах всіх стейкхолдерів вищої освіти. Оцінка діяльність ВНЗ повинна здійснюватися згідно із поточною концепцією національної якості і системою власної моделі цінностей ВНЗ. Участь міжнародних експертів в моніторингових процедурах має бути обов’язковою.

6) Треба керуватися динамічним розумінням якості. При зовнішній оцінці якості слід вимірювати приріст якості, а не фактичність наявних показників, які свідчать лише про актуальний стан справ в системі і не дають можливості здійснити порівняльний аналіз з початковими даними.

7) Процедура зовнішньої експертизи якості повинна перейти від репресивного стилю і бажання впіймати на помилці до культури допомоги ВНЗ у проведенні SWOT аналізу його діяльності та пошуку шляхів і методів її покращення.

8) Якість має винагороджуватися! Процедури забезпечення якості матимуть сенс тільки за умови їх прив’язки до прозорих і зрозумілих правил розподілу матеріальних ресурсів.

9) Треба налагодити взаємодію суспільства та освіти з метою забезпечення отримання громадськістю первинної інформації про досягнення учасників освітніх процесів та посилення громадського контролю за достовірністю інформації про систему освіти.

10) Слід забезпечити доступність інформації і прозорість щодо діяльності ВНЗ та її результатів для якнайширшої громадськості. Будь-які стейкхолдери повинні мати право, на основі відкритої інформації і свідомо обраних ними вимог до вищої освіти, напряму здійснювати оцінювання досягнень учасників освітнього процесу.

Мета і принципи діяльності Агентства.Головною метою Агентства є надання експертної,організаційної та консультаційної підтримки всім зацікавленим вищою освітою сторонам (вищим навчальним закладам, державним органам управління освітою, роботодавцям, студентам, батькам, міжнародним експертам, громадським організаціям та ширшому суспільству) в питаннях оцінювання якості вищої освіти, побудови культури якості і забезпечення довіри між всіма учасниками освітніх процесів. Діяльність Агентства має бути спрямована на покращення ефективності й продуктивності ВНЗ, посилення їх конкурентоспроможності на міжнародній арені шляхом оцінювання їх діяльності, підтримки і розвитку культури якості, надання всім стейкголдерам релевантних порівняльних даних (benchmarking) і здійснення рекомендацій щодо зростання якості й запровадження кращих практик. Агентство забезпечує міністерство, інші зацікавлені сторони актуальними і достовірними даними про досягнення ВНЗ та висновками щодо оцінювання їх діяльності задля підтримки процесів прийняття рішень та здійснення заходів, спрямованих на якісний розвиток ВНЗ.

У своїй діяльності Агентство дотримується таких принципів:

Принцип незалежності. Рішення Агентства щодо оцінки результатів діяльності ВНЗ мають бути незалежними і неупередженими. Попри тісну співпрацю з усіма учасникам освітніх процесів та отримання фінансування від уряду, будь-які рішення Агентства стосовно оцінки ВНЗ приймаються самостійно відповідно до наперед визначених критеріїв оцінки, що надає Агентству вірогідність на національному і міжнародному рівні.

Принцип підтримки. Метою оцінювання якості є допомогти ВНЗ визначати свої сильні сторони, кращі практики і цілі розвитку. Такий підхід дозволяє інституціям реалізувати свої власні стратегічні цілі і націлюватися на свій майбутній розвиток, а також спонукає їх до постійної еволюції. Цей підхід використовується на всіх стадіях процесу оцінювання – як частина планування, впровадження, звітування і корегування.

Принцип субсидіарності. Оцінка якості відбувається на внутрішньому рівні самого ВНЗ і є його питомою потребою. ВНЗ добровільно звертається до Агентства з проханням провести зовнішню оцінку його якості, оскільки усвідомлює, що неупереджена і об’єктивна оцінка є джерелом його престижу і репутації, а також засобом підвищення його конкурентоздатності.

Принцип якнайкращого. Агентство бере на себе зобов’язання підбирати і запрошувати для здійснення зовнішньої експертизи ВНЗ найкращих з доступних незалежних відповідних за профілем експертів. Агентство розуміє, що діяльність експертів має безпосередній вплив на його власну репутацію і вірогідність.

Принцип прозорості. Агентство повинно забезпечити повну прозорість для громадськості всієї інформації в ланцюжку ВНЗ-експерт-рішення. Кожне рішення експертів повинно бути обґрунтованим і базуватися на оприлюднених і доступних для загалу даних.

Принцип взаємодії. Агентство забезпечує механізми втілення в діяльність ВНЗ прийнятих експертами рішень. Воно надає ВНЗ послуги в укладенні найбільш оптимального плану дій із реалізації висновків експертизи і напрацюванні індикаторів успіху цих дій. Агентство забезпечує повну публічність всіх планів та дій, а також здійснює оцінку виконання плану за поточним станом індикаторів успіху. Воно має враховувати публічну думку при корегуванні плану дій та індикаторів успіху.

Завдання Агентства

Основними завданнями Агентства є:

– надавати експертну та організаційну підтримку ВНЗ, Міністерству освіти і науки України, іншим міністерствам і суспільству в питаннях оцінювання якості;

– здійснювати оцінювання внутрішніх процесів і систем забезпечення якості ВНЗ;

– надавати підтримку для розвитку ВНЗ та побудови культури якості;

– брати участь у міжнародній діяльності із забезпечення якості та співпраці стосовно оцінювання.

Агентство здійснює три типи оцінювання:

– Аудит внутрішньої системи забезпечення якості ВНЗ;

– Зовнішня експертиза навчальних програм, як частина процесу ліцензування;

– Зовнішня експертиза навчальних програм, як частина процесу акредитації;

Аудитом є оцінка внутрішньої системи забезпечення якості ВНЗ, тобто процесів і процедур, якими користується ВНЗ для забезпечення, розвитку та підвищення якості своєї освітньої діяльності.

Зовнішні процедури забезпечення якості служать двом важливим цілям:

Підзвітність і прозорість: процеси забезпечення якості є одним з ключових механізмів для реалізації інтересів суспільства у якісній освіті і підтвердження якості навчальних закладів як на національному, так і міжнародному рівні.

Зростання: процеси забезпечення якості надають ВНЗ можливість здійснити поглиблений корпоративний огляд природи та ефективності їх культури якості і розглянути, чи і наскільки вони займаються постійним розвитком та впровадженням культури якості у своєму середовищі.

Ліцензування

1. Однією з вимог для отримання ліцензії має бути наявність зрозумілої і прозорої системи внутрішнього забезпечення якості ВНЗ, яка б включала в себе як стратегію, так і план дій з підвищення якості.

2. При визначенні стандартів освітньої діяльності треба враховувати розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Скажімо, в контексті можливостей зі створення якісного відео-контенту чи навчального онлайн середовища обмеження щодо максимальної річної кількості лекційних годин чи загальної кількості дисциплін на одного викладача є неадекватними. Так само, в умовах коли більшість студентів має у своєму розпорядженні персональні цифрові пристрої з доступом до Інтернету, анахронічною є будь-яка вимога про «кількість робочих комп’ютерних місць на 100 студентів». Більше того, ВНЗ має самостійно визначати, на яке саме обладнання він буде витрачати ним же зароблені кошти з метою підвищення якості освіти – комп’ютери, мережа wi-fi, чи лабораторне/технічне обладнання.

3. Станом на сьогодні перелік ліцензійних вимог є ексклюзивним, тобто невиконання навіть одного показника по таблиці відповідності ліцензійним вимогам мало би приводити до відмови у наданні ліцензії. Такий підхід може вважатися об’єктивним і ефективним лише при дуже чітких показниках і при невеликій їх кількості.

Кількість показників можна було б скоротити до наявності:

1) стратегії розвитку програми і плану забезпечення її якості;

2) навчального плану;

3) кадрового забезпечення;

4) матеріально-технічної бази;

5) бібліотечних ресурсів.

Інші показники мають бути частиною плану розвитку і нарощуватися у процесі розгортання освітньої програми.

4. Кадрове, матеріально-технічне, навчально-методичне та інформаційне забезпечення ВНЗ відповідно до стандартів освітньої діяльності на час ліцензування повинно бути достатнім на один-два роки навчання за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем. Формулювання чинних ліцензійних умов з нормою про «весь строк навчання» унеможливлює поступовий розвиток освітніх програм. Принцип «все і відразу» не завжди є гарантією якості.

5. Закон про вищу освіту передбачає поділ освітніх програм на професійні й академічні. Стандарти освітньої діяльності щодо таких програм повинні відрізнятися.

Переглянуто вимоги щодо кадрового забезпечення професійних програм докторами наук за основним місцем праці, а також щодо викладання 95% лекційних занять кандидатами наук. Основним критерієм для викладання на професійній магістерській програмі має бути перш за все практичний професійний досвід, а не формальні наукові ступені чи академічні звання.

6. При оцінці кадрового забезпечення освітньої програми під час ліцензійної експертизи потрібно прирівняти викладачів з науковими ступенями здобутими за кордоном (як українських громадян, так і іноземців) до викладачів з вітчизняними ступенями, якщо відповідне рішення було прийняте Вченою радою ВНЗ.

7. Стандарти освіти за кожною програмою треба переглядати у напрямку спрощення і надання більшої свободи всім без винятку ВНЗ. Не повинно бути однакових навчальних планів за переліком навчальних дисциплін! Самі стандарти мають бути сформульовані мовою навчальних результатів, а не дисциплін чи навіть тематичних модулів.

8. Стандарти освітньої діяльності повинні включати вимогу закону про вищу освіту забезпечити вільний вибір студента у формуванні індивідуальної траєкторії навчання.

Йдеться не просто про наявність традиційного блоку «дисциплін вільного вибору студента», а про створення для студентів можливості досягати передбачених программою навчальних результатів через вибір різних дисциплін.

9. Потрібно оприлюднювати і робити доступними для громадськості такі документи:

1) Стратегія розвитку освітньої програми

2) Внутрішня система забезпечення якості

3) Звіт про самооцінку освітньої програми

4) Склад ліцензійної/акредитаційної експертної комісії

5) Висновки й рекомендації ліцензійних та акредитаційних експертиз

6) Зобов’язання ВНЗ щодо покращення якості на основі рекомендацій акредитаційної експертизи

7) Звіт ВНЗ про виконання зобов’язань щодо покращення якості на основі попередніх рекомендацій акредитаційної експертизи і висновок щодо подальшого надання коштів ВНЗ залежно від результатів звіту (наявності прогресу якості відповідно до наданих коштів)

Акредитація

1. В операційних положеннях та інструкціях про акредитацію слід відобразити динамічне, а не статичне розуміння якості. Йдеться про те, що при акредитації слід вимірювати «додану вартість», підвищення якості, «дельту» в розвитку, а не поточний стан наявних показників. Зовнішня оцінка якості повинна враховувати ефективність діяльності ВНЗ залежно від доступних ресурсів.

У різних ВНЗ різні стартові можливості і доступні ресурси також різні, а тому при акредитації слід перевіряти, чи досягли програми того відносного рівня якості і результативності, на який могли розраховувати при наявності таких ресурсів.

2. Акредитація повинна бути добровільною справою і засвідчувати відданість ВНЗ культурі якості, а також стати інструментом підвищення престижу ВНЗ і його окремих програм, додатковою перевагою у змаганні за кращого студента та додаткові ресурси. Можна узалежнити доступ ВНЗ і його програм до окремих ресурсів від наявності їх акредитації. Акредитація має служити не лише інструментом моніторингу, а, в першу чергу, засобом мотивування, стимулом до підвищення якості.

3. Перехід до вимірювання росту в якості вимагає від ВНЗ розробки досить конкретних стратегічних планів розвитку як навчального закладу в цілому, так і окремих освітніх програм, а також різних сценаріїв їх операційного втілення залежно від обсягу матеріальних ресурсів. Ці плани мають бути побудовані у вигляді унікальних систем цінностей з врахуванням специфіки діяльності і цілей ВНЗ. Кожен ВНЗ має розробити власну унікальну стратегію еволюції з урахуванням як національної системи цінностей, так і специфіки роботи самого ВНЗ. Розроблена стратегія є моделлю системи цінностей, що складається з набору певних властивостей, які відображають якість вищої освіти, зважених за їх значимістю.

Розроблені моделі мають бути відкритими і повністю доступними для зовнішнього спостерігача з метою прозорості освіти, а також для поширення кращих практик. Це також має підвищити рівень довіри до тих гравців вищої освіти, які демонструють високий рівень ефективності, використовуючи власні системи цінностей, і призвести до створення груп, що складаються з гравців вищої освіти зі спільними інтересами і поглядами на якість освіти.

Керівництво ВНЗ та відповідних програм має взяти на себе чіткі зобов’язання щодо реалізації цих стратегічних планів. Їх виконання має бути предметом розгляду і аналізу під час акредитаційної експертизи.

4. Акредитаційна експертиза повинна враховувати профіль навчального закладу і відповідної програми, а, отже, використовувати диференційований підхід до оцінки показників якості.

При акредитації дослідницьких програм ВНЗ, перед яким стоїть завдання прориву у певних наукових ділянках, треба брати до уваги одні критерії, напр. кількість і рівень наукових публікацій у наукових часописах, що практикують незалежне експертне оцінювання матеріалів.

При акредитації професійних программ треба брати до уваги інші критерії, скажімо, портфоліо публікацій студентів програм з журналістики. При акредитації ВНЗ, який, в силу своєї специфіки, приділяє особливу увагу громадянській освіті і вихованню, треба підбирати свій особливий набір критеріїв.

5. Процедура акредитаційної експертизи повинна відійти від традиції документальної перевірки діяльності і перейти до практики глибинних структурованих інтерв’ю з різними учасниками навчального процесу. Більше того, завданням експертів є не тільки досягнути адекватного розуміння стану справ на програмі, а й допомога всім учасникам навчального процесу осягнути можливість покращення їхнього перфоменсу та підвищення якості всієї програми (enhancement-led approach). Такі завдання вимагають від експертів відповідної професійної підготовки та постійного її удосконалення для кращого розуміння сучасних процесів розвитку вищої освіти. Треба дати експертам нагоду для збору відгуків про діяльність та результативність програми від роботодавців, громадських організацій, місцевих органів влади. Висновки і рекомендації експертизи повинні бути оприлюднені.

6. Поряд з акредитацією, нова система має передбачати набір засобів допомоги вузам в їх роботі над собою – наприклад, консультантів з розробки стратегій підвищення якості, тренінги для ВНЗ, створення вебсторінок з рекомендаціями з підвищення якості тощо.

7. Кожен ВНЗ і кожна програма мають створити внутрішню систему забезпечення якості, яка повинна бути оприлюднена і зрозуміла для всіх учасників навчальногопроцесу. Концепція акредитації повинна обов’язково передбачати процедури і схеми регулярних самооцінок і взаємних моніторингів (як, наприклад, відвідування лекцій колегами). Акредитаційна експертиза повинна враховувати особливості внутрішньої системи при здійсненні зовнішньої експертизи.

8. У процесі акредитації якість освіти має вимірюватися за результатами навчання (learning outcomes), а не за статичними кількісними показниками викладацького складу чи інших ресурсів. Зокрема, для вимірювання якості знань треба використовувати «кастомізовані» контрольні завдання, зміст яких має відповідати освітньо-кваліфікаційній характеристиці випускника та індивідуальній специфіці програми. Можна доручити ВНЗ самостійно підготувати кілька варіантів таких контрольних завдань по відповідних програмах з тим, щоб вони пройшли експертну оцінку і були затверджені експертною комісією.

В окремих випадках експертиза знань може відбуватися за стандартними міжнародними критеріями (напр. європейська шкала вимірювання рівня іноземної мови).

9. Процедури акредитації та інші процеси забезпечення якості матимуть сенс тільки за умови їх прив’язки до прозорих і зрозумілих правил розподілу матеріальних ресурсів.

10. Для акредитованих програм потрібно скасувати поняття ліцензійного набору. Якщо ВНЗ демонструє прогрес у якості, що підтверджується акредитацією, ніщо не повинно обмежувати доступ громадян до більш якісної освіти. Якщо є попит на якісну програму, ВНЗ повинен відповідати на цей запит суспільства. Як варіант, можна встановити загальний ліцензійний обсяг на весь ВНЗ (на всі програми разом) і дати можливість самому ВНЗ корегувати кількість місць в окремих програмах залежно від акредитації, але не перевищуючи загальний ліцензійний обсяг.

11. Частиною акредитаційної експертизи має бути вивчення думки громадськості щодо діяльності ВНЗ та його програм.

12. Слід зобов’язати ВНЗ проводити вивчення рівня та якості працевлаштування їхніх випускників та регулярне оприлюднення отриманих результатів.

Співпраця з іншими зацікавленими сторонами

Агентство повинно бути незалежним. Свою незалежність воно має демонструвати за допомогою таких засобів:

– незалежність його діяльності від ВНЗ та урядових організацій гарантована офіційними документами (наприклад, документами про управління чи законодавчими актами);

– опис процедур і методів та їхня реалізація, відбір та призначення незалежних експертів, а також визначення результатів її процесів із забезпечення якості відбуваються автономно й незалежно від уряду, ВНЗ та органів політичного впливу;

– хоч у ході перевірки ВНЗ різні групи учасників, включаючи студентів, висловлюють свої думки, які Агентство має брати до уваги, кінцеві висновки процесу перевірки залишаються на відповідальності Агентства.

Агентство діє як посередник між ВНЗ і незалежними експертами із оцінки якості. Воно забезпечує прозорість і публічність процесів номінації експертів, фактичних даних, з якими вони працюють, їхніх рішень та підстав для цих рішень. Агентство здійснює організаційний і технічний супровід процесів забезпечення якості, а також гарантує, що інформація про якість діяльності ВНЗ, на основі якої державні органи і суспільство приймають рішення у сфері освіти, є достовірною, релевантною і доступною. Воно має розробити необхідну методичну базу і надати практичну допомогу ВНЗ у створенні систем внутрішнього забезпечення якості.

Агентство не здійснює постановку і не визначає критеріїв й цілей (системи цінностей) процесів забезпечення якостей. Це право належить державним органам управління освітою та іншим учасникам освітніх процесів (студенти, роботодавці, тощо), які приймають рішення у сфері освіти і мають вплив на їх виконання. Агентство діє як незалежна експертна організація з мандатом на технічне виконання завдань управління процесами забезпечення якості.

Це означає, що воно встановлює вимоги щодо загального управління процесами якості в системі вищої освіти, щоб забезпечити публічність і зрозумілість цих процесів, їхніх результатів та ефективності для всіх зацікавлених сторін.

Агентство має право вимагати від ВНЗ прозору структуровану звітність щодо обраних процесів забезпечення якості. Зокрема, йдеться про публічне документування процесів за затвердженим зразком, оприлюднення результатів відповідно до заданої онтологічної моделі, яка передбачає можливість оперування загальнодоступними і верифікованими даними.

Це стосується як обраних національних процесів забезпечення якості (напр. ліцензування), так і внутрішніх процесів у самому ВНЗ. На Агентство покладено відповідальність оцінювати відповідність діяльності окремих організацій та їх процедур із забезпечення якості до погоджених критеріїв якості та способів їх осягнення. Вся його діяльність має бути повністю прозорою для суспільства і відкритою для обговорення та оцінки. Агентство обов’язково оприлюднює на своєму сайті звіти щодо результатів оцінки ВНЗ та їх освітніх програм.

Агентство має право:

– вирішувати, на які аспекти сфери вищої освіти поширюється публічна підзвітність ВНЗ щодо забезпечення якості (тобто, визначення релевантних тем для забезпечення якості);

– визначати поняття, моделі для збору даних і їх оприлюднення;

– робити публічні експертні заяви щодо надійності систем забезпечення якості ВНЗ в контексті визначених аспектів на основі відкритих для доступу даних щодо діяльності ВНЗ.

Агентство повинно гарантувати, що процедури перевірки є достатніми для того, щоб надати повну інформацію на підтвердження здобутих результатів та зроблених висновків. Воно має встановити певну модель перевірки:

– самооцінка – відвідання закладу – складання проекту

– звіту про перевірку – публікація звіту – подальші заходи.

Агентство має визнавати важливість політики навчального закладу з усунення недоліків та подальшого вдосконалення його роботи, яка становить базовий елемент процесу забезпечення якості.

Важливим аспектом у роботі агенції має бути звітування. Звіти повинні публікуватися у такому форматі, яким легко користуватись. До того ж читачі і користувачі звітів повинні мати можливість подавати свої коментарі щодо їхньої корисності. Загалом, звіти мають бути структуровані таким чином, щоб вони містили опис, аналіз (включаючи відповідні докази), висновки, схвальні зауваження та рекомендації. Зовнішня перевірка не завершується публікацією звіту, вона повинна включати етап структурованих подальших процедур, які гарантують, що надані рекомендації взяті до виконання, а необхідний план дій складений і втілюється у життя.

Агентство повинно залучати зовнішніх експертів до процесу оцінювання освітніх програм. Обираючи відповідних експертів, воно має керуватися їхніми оприлюдненими науковими досягненнями у відповідній галузі. Агентство постійно застосовувати у роботі зовнішніх експертів механізм, який гарантує відсутність конфлікту інтересів.

Для залучення зовнішніх експертів Агентство повинно розпоряджатися коштами, отримуючи їх за надання відповідних послуг з оцінки і аудиту якості.

Агентство має розробити процедури внутрішнього забезпечення власної якості, котрі охоплюють:

– внутрішній механізм зворотного зв’язку (тобто засоби збору відгуків та оцінок своїх співробітників);

– внутрішній механізм реагування (тобто засоби реагування на внутрішні та зовнішні рекомендації з приводу покращення роботи);

– зовнішній механізм зворотного зв’язку (тобто засоби збору інформації від експертів та інспектованих закладів для майбутнього розвитку Агентства).

За допомогою таких механізмів Агентство збирає необхідну інформацію, на якій ґрунтується його подальший розвиток та покращення діяльності. Обов’язковим є циклічний зовнішній огляд діяльності Агентства принаймні один раз на п’ять років.

З метою мінімізації корупційних зловживань, Агентство повинно делегувати частину своїх повноважень незалежним установам оцінювання і забезпечення якості вищої освіти. Агентство повинно мати надійний механізм, котрий гарантував би якість будь-яких робіт чи матеріалів, які виконуються/складаються субпідрядниками за умов, коли виконання окремих або всіх елементів її процедури забезпечення якості передається за контрактом іншим сторонам.

Агентство має сприяти інтеграції незалежних установ оцінювання і забезпечення якості вищої освіти у європейські структури та мережі забезпечення якості, впровадженню міжнародних компонентів у систему оцінювання й моніторингу, просуванню міжнародної акредитації освітніх програм українських ВНЗ, використанню можливостей бенчмаркінгу для підвищення конкурентоспроможності національної системи вищої освіти.

Агентство повинно стати членом ENQA, пройти процедуру реєстрації в EQAR, а також встановити процедуру (прийняти положення), яка гарантує визнання результатів оцінки ВНЗ з метою аудиту, акредитації (чи ліцензування), отримані в будь-якій незалежній агенції ЄС, зареєстрованій в EQAR.

Формування складу Агентства

Потрібно створити умови для формування у 2015 році першого складу Агентства, спроможного продовжити політику розвитку автономії вищих навчальних закладів, створити атмосферу довіри між усіма зовнішніми і внутрішніми стейкголдерами вищої освіти, забезпечити засади інституційної спадковості в діяльності Агентства. Члени Агентства обираються відповідно до Закону України «Про вищу освіту». Порядок обрання членів і склад Агентства затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Членом Агентства має право стати особа, яка продемонструє свою компетентність і досвід у справах забезпечення якості вищої освіти. Кандидатів у члени Агентства мають право висувати вчені ради ВНЗ і академій наук, загальні збори асоціацій роботодавців та студентських організацій. Кандидат від ВНЗ і академій наук повинен оприлюднити на веб-сторінці Агентства увесь свій академічний і науковий доробок щонайменше один місяць наперед до проведення зборів щодо обрання членів Агентства. Виявлення плагіату чи інших виявів академічної недоброчесності позбавляє особу права виступати кандидатом на виборах до Агентства. У разі виявлення плагіату у науковому доробку особи після її обрання членом Агентства, її позбавляють членства.

Обов’язковою вимогою до кандидата у члени Агентства є володіння ним сучасною західноєвропейською іноземною мовою на рівні В1. Кандидати зобов’язані знати освітнє законодавство України, володіти знаннями щодоєвропейських вимог до забезпечення якості, мати досвід співпраці з академічним середовищем.

Члени Агентства зобов’язані регулярно підвищувати свій професійний рівень та проходити щорічну атестацію.

3. Пропозиції щодо розвитку системи забезпечення якості вищої освіти в Україні

Здійснений вище інформаційно-аналітичний огляд викликів становлення національної системи забезпечення якості вищої освіти в Україні дозволяє визначити такі першочергові кроки задля забезпечення її подальшого розвитку:

1. Провести самосертифікацію Національної рамки кваліфікацій в частині кваліфікацій вищої освіти з метою забезпечення визнання в Європейському просторі вищої освіти.

2. Забезпечити співставлення переліку наукових спеціальностей та переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, чинних до 2015 р., з новим переліком галузей знань та спеціальностей, чинного з 2015 р., передбачивши:

– співставлення чинного переліку з Міжнародною стандартною класифікацією освіти;

– представлення у вигляді порівняльних таблиць.

3. Розробити та затвердити порядок формування Науково-методичної ради та науково-методичних комісій Міністерства освіти і науки України на основі прозорої та відкритої процедури конкурсного відбору.

4. Забезпечити розроблення методології, методичних рекомендації щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти з урахуванням Національної рамки кваліфікацій, Стандартів і рекомендацій із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (2015 р.), рекомендацій щодо реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті проекту Європейської Комісії «Налаштування освітніх структур в Європі» (Тюнінг), Міжнародної стандартної класифікації освіти (2011, 2013 рр.), Національного освітнього глосарію: вища освіта.

5. Розробити Положення про порядок формування реєстру експертів з питань освіти за галузями знань для потреб формування галузевих експертних рад Національного агентства забезпечення якості вищої освіти, науково-методичних комісій та науково-методичної ради Міністерства, а також інших видів експертної діяльності у сфері вищої освіти, передбачивши:

– порядок первинного наповнення реєстру експертів;

– порядок поповнення реєстру експертів шляхом голосування кваліфікованої більшості наявних експертів;

– порядок позбавлення статусу експерта.

6. Провести навчання експертів із залученням зарубіжних фахівців, які мають досвід роботи в системах акредитації вищої освіти країн Західної Європи та США.

Література

1. Глосарій (термінологія) Болонського процесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua/main.php?query= education /higher/bolon/8.
2. Добко Т. Забезпечення якості вищої освіти: Європейські кращі практики для України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dovira.eu/images /qa_concept_final.pdf
3. Кредитно - модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) у Глухівському державному педагогічному університеті [Текст] : навч. посіб. / авт. і укл. Поліщук В.М., Курок В.П. - Глухів : РВВ ГДПУ, 2006. - 120 с.
4. Одерій Л. П. Менеджмент якості вищої освіти. [Текст] : навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. заклад. / Київський державний економічний університет. - К. : ІСДО, 1995. - 100 с. (1)
5. Педагогіка вищої школи [Текст] : навч. посіб. / за ред. З. Н. Курлянд. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2007. - 495 с. - 966-346-270-1. Рек. МОН України.
6. Свіжевська С. Акредитація від А до Я. Глосарій з акредитації: навч.-метод. посібник / М. Гончаренко, С. Свіжевська. – Дніпропетровськ : Національний гірничий університет, 2012. – 287 с.
7. Свижевская С. Методы внедрения условия транспарентности информации при оценке качества высшего образования // Современные научные исследования и инновации. М. : 2014. – № 2. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://web.snauka.ru/issues/2014/02/31319.

Додаткова

1. Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII. Електроний ресурс. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
2. Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII. Електронний ресурс. Режис доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/222-19
3. Наказ МОН України від 06.11.2015 № 1151 «Про особливості запровадження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266». Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1460-15.

Перейти до наступної теми

Зміст